1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом
1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом
1 грудня світ відзначає день боротьби з СНІДом та толерантності з ВІЛ-позитивними людьми. За останні роки розповсюдження ВІЛ-інфекції серед підлітків та молоді набуло характеру епідемії.
Безумовно, СНІД – це трагедія для всієї людської спільноти. У суспільстві ми повинні з особливим співчуттям і підтримкою ставитися до людей з ВІЛ, адже найчастіше вони відчувають себе самотніми у боротьбі зі страшною недугою.
Сьогодні вже немає людини, яка б не чула про ВІЛ, СНІД. Багато людей в Україні вважають себе обізнаними з цього питання. Проте більшість молодих людей вважають, що ця проблема – це щось далеке, що вона їх не стосується і не буде стосуватися в майбутньому. Факти доводять протилежне – кожного року фіксують все більше випадків захворювань на СНІД.
Незважаючи на успіхи медицини, ВІЛ/СНІД все ще залишається невиліковною хворобою.
Соціальні контакти з ВІЛ-позитивними і сьогодні супроводжуються міфами та безпідставними страхами інфікування.
Допоки не існує вакцини чи можливості лікування, основними завданнями профілактичної роботи залишаються:
розповсюдження інформації;
захист себе та інших;
розвиток поведінкових навичок.
ВІЛ-інфекція – це одне з хронічних вірусних захворювань, викликане вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), що призводить до глибокого порушення імунної системи, яке визначають медичним терміном «імунодефіцит».
Коли ВІЛ потрапляє в організм людини, він проникає у клітини імунної системи та руйнує їх. Перебуваючи в клітинах, вірус «маскується», тобто стає невидимим для імунної системи. Мішенню для ВІЛ в організмі людини є лімфоцити, які мають на своїй поверхні CD4-рецептори. Такі лімфоцити називаються CD4-лімфоцити.
Стійкість ВІЛ у зовнішньому середовищі
• В сухій плямі крові, яка містить ВІЛ, активність вірусу зникає протягом кількох діб.
• У великій кількості крові при температурі 23–27 °С активність вірусу зникає через 15 діб.
• У продуктах крові, призначених для переливання, вірус може залишатися активним
протягом багатьох років, у замороженій сироватці крові – до 10 років.
• ВІЛ швидко гине при використанні дезінфекційних засобів, ультрафіолетового випромінювання. При нагріванні вище 56 °С вірус втрачає активність через 30 хвилин.
Як передається ВІЛ
Шляхи передачі ВІЛ-інфекції
1. Статевий
2. Гетеросексуальний, гомосексуальний - (при будь-яких формах статевих контактів).
3. Парентеральний
4. Через кров та інші біологічні рідини
При переливанні інфікованої крові або її компонентів.
При використанні кров’ю, інфікованою ВІЛ, шприців або інструментів.
При пересадці органів, інфікованих ВІЛ.
Інфікування через пошкоджену шкіру або слизові оболонки людей, які контактують з кров’ю та деякими іншими біологічними рідинами людей, які живуть з ВІЛ.
5. Від матері до дитини (перинатальний)
Вертикальний - під час вагітності через плаценту.
Під час пологів.
Горизонтальний - при грудному вигодовуванні дитини.
ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ НЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ ПОБУТОВИМ ШЛЯХОМ:
• при дотиках, рукостисканнях, обіймах;
• через поцілунки;
• при спільному проживанні в одній квартирі;
• через посуд;
• через їжу;
• через постільну білизну, іграшки;
• через повітря (зокрема при чханні та кашлі);
• при купанні у воді;
• через ручки дверей, крани, унітази;
• через спортивне знаряддя;
• через гроші;
• при укусах комах або тварин.
Перебіг ВІЛ-інфекції
Імунна система дорослої ВІЛ-інфікованої людини протягом перших декількох років після інфікування, незважаючи на шкоду, якої завдає вірус, працює порівняно добре. В цей час немає практично ніяких симптомів захворювання, за винятком збільшення лімфатичних вузлів та легких захворювань шкіри. Більшість дорослих людей на цій стадії захворювання не підозрюють, що вони інфіковані ВІЛ. Тільки через декілька років, коли імунна система стає слабкішою, з’являються прояви захворювання, які дають підставу запідозрити ВІЛ-інфекцію.
Тривалий період, коли люди, які живуть з ВІЛ, почуваються добре, називають латентною, або прихованою, фазою захворювання. В дорослих людей вона може тривати до 5–8 років, а іноді й довше.
Прогресування ВІЛ-інфекції, окрім опортуністичних інфекцій, може супроводжуватися значною втратою маси тіла (виснаженням), ураженням центральної нервової системи (ВІЛ-енцефалопатією), розвитком пухлин. Стадію захворювання, коли імунна система ВІЛ-позитивної людини є зруйнованою, називають СНІДом, а стани, які розвиваються на цій стадії, – СНІД-індикаторними.
Відповіді на часті запитання
1. Чи існує можливість інфікуватися ВІЛ побутовим шляхом?
Ні, інфікуватися ВІЛ побутовим шляхом неможливо. Всі види побутових контактів із ВІЛ-позитивними людьми не можуть призвести до інфікування ВІЛ. ВІЛ-інфекція не може бути перешкодою спільному проживанню, використанню предметів побуту, посуду та ін. Всі види побутових контактів – рукостискання, дотики, обійми є цілком безпечними.
2. Чи означають терміни «ВІЛ» і «СНІД» одне й те ж?
Ні, терміни «ВІЛ» і «СНІД» не є синонімами. ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, він викликає ВІЛ-інфекцію. СНІД означає синдром набутого імунодефіциту – це одна зі стадій ВІЛ-інфекції. В людей, які живуть з ВІЛ, не на всіх стадіях захворювання спостерігається порушення стану імунної системи, тобто є імунодефіцит. Тому не в усіх ВІЛ-інфікованих розвивається СНІД. Сучасне лікування ВІЛ-інфекції дозволяє запобігти руйнуванню імунної системи і розвитку СНІДу або сприяє відновленню імунітету. У випадках відновлення імунітету в людини зникають симптоми СНІДу, але вона залишається ВІЛ-інфікованою.
3. Чи всі діти ВІЛ-позитивних матерів інфікуються ВІЛ?
Ні, не всі діти, народжені ВІЛ-інфікованими матерями, інфікуються ВІЛ. За умови відсутності профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини ризик інфікування дитини складає 35 %. Програма профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини дозволяє суттєво знизити цей ризик. Стратегічним завданням цієї програми є зниження ризику передачі ВІЛ від матері до дитини до 1–2 %, що надасть можливість майже всім ВІЛ-інфікованим жінкам мати здорових дітей.
4. Чи існує вакцина, що може запобігти інфікуванню ВІЛ?
Ні, на жаль, не існує. Вчені багатьох країн світу працюють над створенням такої вакцини. Однак ефективність наявних наукових розробок ще не доведено. Впровадження таких вакцин у практичну медицину є питанням майбутнього, а не сьогодення.
Ознайомитись із сучасним станом проблеми ВІЛ/СНІД у світі та Україні, сформувати толерантне ставлення до ВІЛ-інфікованих людей і розуміння шляхів запобігання розповсюдженню ВІЛ та подолання наслідків епідемії; сформувати розуміння того, що тільки здоровий спосіб життя, їх поведінка та вчинки є гарантом запобігання ризику Ви можете на відповідних сайтах:
www.helpme.com.ua – Національна лінія телефону довіри з питань ВІЛ/СНІДу;
www.ucdc.gov.ua – ДУ «Український центр контролю за соцхворобами МОЗ України»;
www.msmua.org – МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»;
www.unaids.org.ua – ЮНЕЙДС, Об'єднана Програма ООН з ВІЛ/СНІДу.
Також пропонуємо нові корисні ресурси з даної тематики:
www.knowledge.org.ua – онлайн-платформа «Центр Знань», що об’єднує знання та досвід експертів, організацій з України, Білорусі, Молдови, Грузії та Азербайджану з питань профілактики ВІЛ-інфекції серед підлітків, в тому числі підлітків груп ризику. «Центр Знань», насамперед, створений для тих, хто працює у сфері профілактики ВІЛ серед підлітків. Платформа буде корисною для осіб, які приймають рішення, для соціальних дослідників, соціальних працівників, вчителів, батьків, а також і для самих підлітків.
www.svidanie.org.ua – відеосайт, створений для того, щоб привернути увагу молоді до власної сексуальної поведінки. Це більше, ніж просто віртуальне побачення, в результаті якого користувач отримує повідомлення на особистий e-mail або мобільний з контактами клінік і закликом пройти тест на ВІЛ.
Щороку 2 грудня за рішенням Генеральної Асамблеї ООН відзначається Міжнародний день боротьби за скасування рабства. Саме цього дня 1949 року на 4-й сесії ГА ООН було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами. В України документ набрав чинності 15 лютого 1955 року.
За даними Організації Об’єднаних націй в світі налічувалося понад 40 мільйонів рабів, за даними Global Slavery Index цей показник сягає 46 мільйонів осіб. Чверть людей, які знаходяться в рабстві, – це діти.
Дослідниками виносяться чіткі критерії щодо визначення категорії рабського стану людини по відношенню до навколишнього суспільства. Існують сучасні форми рабства, такі як сексуальна експлуатація, торгівля людьми, продаж наречених, шлюби з примусу (цей показник склав більше 15 мільйонів осіб), ряд форм дитячої праці, насильницьке вербування дітей для використання у збройних конфліктах та боргова кабала. До рабів, на жаль, відносяться й ті, хто народився в неволі. Все це і багато інших форм рабства порушують права людини, принижують її людську гідність і суперечать законам цивілізованого світу.
Рабство здається чимось давно забутим
Рабство здається чимось давно забутим та минувшим, але на жаль, це не так. В нашу цифрову епоху досі процвітає торгівля людьми. Торгівля людьми – це форма сучасного рабства не втрачає актуальності у ХХІ ст. для жодної країни світу, включаючи Україну. Експлуататори отримують прибуток через контроль та експлуатацію інших людей. Ця проблема може торкнутися кожного, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального статусу. Щорічно близько 600 – 800 тисяч осіб у світі продають за кордон з метою експлуатації. Експлуатація може відбуватись як всередині країни так і поза її межами, а вербувальниками найчастіше є знайомі люди – ті, яким довіряють. Торгівля людьми може відбуватись у різних формах. Рабство на протязі століть видозмінювалася і виявлялося по-різному. Якщо деякі старі традиційні форми рабства досі присутні в своєму первісному вигляді, то деякі інші прийняли нові форми. Органи ООН з прав людини документально підтверджують наявність старих форм рабства, які закладені в традиційних віруваннях і звичаях. Такі форми рабства є результатом багаторічної дискримінації щодо найбільш уразливих груп суспільства, включаючи представників нижчих каст, племінних меншин і корінних народів.
Експлуатація дитячої праці
За деякими даними, один з десяти дітей в світі працює. В даний час дитяча праця використовується в світі в основному з метою економічної та сексуальної експлуатації. Це суперечить Конвенції про права дитини яка визнає «право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному і соціальному розвитку ».
Відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, «торгівля людьми» означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання осіб шляхом погрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення , шахрайства, обману, зловживання владою або безпорадним станом або наданням чи отриманням плати чи вигоди для досягнення згоди особи, яка контролює іншу особу.
Поняття торгівлі людьми визначено рядом нормативно-правових актів. Першим сучасним міжнародно-визнаним тлумаченням терміну «торгівля людьми» є визначення, що міститься у Протоколі «Про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї» – означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.
Законом України «Про протидію торгівлі людьми» визначено, що «торгівля людьми» — це здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.
Подібне тлумачення цієї дефініції міститься у ст. 149 Кримінального кодексу України – торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи,
Експлуатація включає, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю чи послуги, рабство або звичаї, подібні до рабства практику, поневолення або вилучення органів. Згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію не береться до уваги, а якщо жертвою є дитина це кваліфікується як злочин навіть в тому випадку якщо не застосовувалася сила.
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Також Конституцією України забороняється використання примусової праці.
Випадки торгівлі людьми також зафіксовані всередині України. Торгівля людьми заборонена й карається законом України за статтею 149 Кримінального кодексу України.
Згідно зі статтями 14 та 15 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод.
Цифри і факти
Близько 40,3 мільйона людей є жертвами сучасних форм рабства, включаючи 24,9 мільйона жертв примусової праці та 15,4 мільйона жертв примусових шлюбів.
З тисячі осіб в світі п’ятеро є жертвами сучасних работоргівців.
Один з чотирьох жертв – дитина.
З 24,9 мільйона жертв примусової праці 16 мільйонів знаходяться в приватному секторі, виконуючи роботу по дому, працюючи на будівництві або в сільському господарстві, 4,8 мільйона є жертвами сексуальної експлуатації, і 4 мільйони експлуатуються державною владою.
Жінки і дівчата складають 99 відсотків числа всіх жертв, зайнятих у комерційній секс-індустрії, а також 58% в інших секторах тіньової економіки.
Ситуація в Україні
За даними Міністерства соціальної політики України кількість осіб, які постраждали від торгівлі людьми у 2020 році становить 131 осіб, але на жаль точні дані надати не представляється можливим, так як велика кількість осіб, перебуває і досі у рабстві та нікуди не звертається.
Торгівля людьми, що здійснюється через міжнародні кордони, вимагає співпраці і взаємодії між державами, якщо метою є ефективно боротися з цією ця злочинною діяльністю. ОБСЄ (Організація з безпеки і співробітництва в Європі), спеціальна міжурядова організація, що діє відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй, є однією з провідних інституцій з боротьби з проблемою торгівлі людьми, і регіони, де вона діє, включають Північну Америку, Європу, Росію та Центральну Азію.
Загальний річний дохід від торгівлі людьми становить від 5 до 9 мільярдів USD. Рада Європи констатує, що «Торгівля людьми досягла масштабів епідемії за останні десять років, з річним глобальним ринком близько 42,5 млрд. USD.» За оцінками ООН, близько 2,5 млн осіб з 127 різних країн є об’єктом торгівлі людьми в усьому світі.
Торгівля людьми тягне за собою експлуатацію людини через працю або комерційний секс. Жертвам торгівлі людьми не дозволяється куди-небудь відбути до прибуття на місця призначення. Їх утримують проти їхньої волі із застосуванням актів насильства, їх примушують працювати або надавати послуги торговцям або іншим особам. Роботи або послуги можуть бути якими завгодно — від кабальної або примусової праці до комерційної сексуальної експлуатації. Домовленість може бути представлена як трудовий договір, але при умовах відсутності або низької оплати або на умовах дуже великого визиску. Іноді домовленість укладається, як боргова кабала, коли потерпілому не надається дозвіл погасити борг або коли він не може цього здійснити.
Торгівля людьми та використання рабської праці є злочинами міжнародного характеру, що ставить під загрозу життя і здоров’я особи, супроводжується фізичним насильством, тортурами, погрозами і примусом. Суспільна небезпека цих злочинів збільшується за рахунок поєднання з іншими, не менш небезпечними: викрадення людей, незаконне позбавлення волі, захоплення заручників, бандитизм та ін. У більшості випадків вони пов’язані з порушенням трудового і міграційного законодавства. Торгівля людьми відбувається не тільки в сексуальне або трудове рабство, людей продають також і на органи.
Міжнародно — правове співробітництво в боротьбі з рабством
В останні десятиліття досить розвинулось міжнародно-правове співробітництво в боротьбі з рабством і торгівлею людьми. Організації, що протидіють торгівлі людьми — Організація Об’єднаних Націй, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Міжнародна організація з міграції – встановлюють ефективний міжнародно-правовий механізм запобігання даному злочину. Важливе місце в організаційно-правовому механізмі боротьби зі злочинністю належить Міжнародній організації кримінальної поліції . Управління ООН з боротьби з наркотиками і злочинністю є також відповідальним за відвернення злочинності, кримінальне правосуддя, приділяє особливу увагу боротьбі з і торгівлею людьми. У боротьбі з сучасною работоргівлею беруть участь також низка неурядових організацій, як наприклад, «La Strada», «Association for Community Development» (Бангладеш), «Bonded Liberation Front» (Индия), «Anti-Slavery International» (США) та інші.
Куди звертатись в разі якщо ви є постраждалим або знаєте особу відносно якої застосовується рабство, примусова праця або інші форми експлуатації:
527 та 0 800 505 501 – номери телефону Національної безкоштовної гарячої лінії з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів.
