«Хто має право на обов’язкову частку у спадщині?»

Дата: 16.06.2023 12:30

Кількість переглядів: 139

До Коломийського бюро правової допомоги звернулася пані Світлана. Жінка розповіла, що склала заповіт на онука, у якому заповіла йому свій садовий будинок. Нещодавно, вона спілкувалася зі знайомою, яка розповіла їй, що вона спадкувала квартиру і у неї був заповіт, але частка квартири все рівно дісталася синові заповідача. Пані Світлана дуже стурбована, адже хоче щоб саме онук після її смерті піклувався про садовий будинок, бо колись у ньому вони все літо проводили разом. Зараз у жінки залишився тільки син та онук, і вона хоче дізнатися чи успадкує садовий будинок, згідно заповіту, її онук.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, а саме:

• діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;
• рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері
• рідні дядько та тітка спадкодавця
• особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини
• інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення та  утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Відповідно до статті 1241 Сімейного кодексу України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, або є особами з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

Право на обов’язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов’язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов’язкову частку. Право на обов’язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Нотаріус має пояснити спадкоємцю, який має право на обов’язкову частку у спадщині, його право на одержання належної частки спадщини. Спадкоємець може відмовитися від права на обов’язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст статті 1241 Цивільного кодексу України йому роз’яснено і він не претендує на одержання обов’язкової частки у спадщині.

При визначенні розміру обов’язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. До складу спадкового майна входить і право на вклад у банку (фінансовій установі) незалежно від того, зроблено розпорядження у заповіті чи безпосередньо у банку (фінансовій установі).

До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Визначивши розмір обов’язкової частки, нотаріус видає спадкоємцю, який має право на обов’язкову частку у спадщині, свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкоємцеві за заповітом – свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Отже, якщо на момент смерті пані Світлани її син буде працездатним, то спадкувати у повному обсязі садовий будинок буде її онук.

Дізнайтеся більше про надання безоплатної правової допомоги: https://linktr.ee/legalaid.gov.ua

« повернутися