16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства

Дата: 25.11.2025 16:17

Кількість переглядів: 47

5 кроків для подолання насильства, які може зробити кожен і кожна
В Україні триває щорічна акція «16 днів активізму проти гендерно зумовленого
насильства». Вона покликана привернути увагу суспільства до масштабу проблеми та
об’єднати людей у протидії будь-яким формам гендерно зумовленого насильства (ГЗН).
Гендерно зумовлене насильство лишається одним з найбільш поширених порушень
прав людини у світі, включно з Україною. Це насильство, що не знає віку, соціального статусу
чи фізичних кордонів, адже його вчиняють щодо особи через невідповідність стереотипам та
уявленням суспільства про певну стать чи гендер.
Повномасштабна війна Росії проти України також загострює проблему і всередині
країни, адже постійний стрес та пережиті психологічні травми можуть сприяти появі
насильства в тих родинах, у яких раніше його не було. За таких умов у суспільстві також
посилюється віра в міфи та інші шкідливі упередження, що призводять до насильства –
українкам(українцям) пропонують припинити повторювати добре знайомі, втім шкідливі,
установки й натомість почати жити за новими правилами.
Нагадуємо, що кожен і кожна може зробити кілька простих кроків, аби домашнього і
гендерно зумовленого насильства ставало менше:
1)дізнатися більше про причини гендерно зумовленого насильства та його прояви в
щоденному житті;
2)стежити за своїми висловлюваннями та не використовувати сексистські або
дискримінаційні висловлювання, приказки чи жарти;
3)бути критичними й ставити питання до фактів і образів, які транслюють у рекламі й ЗМІ;
4)утримуватись від підтримки та споживання культурних продуктів (фільми, музика, ігри), які
просувають гендерно зумовлене насильство;
5)ділитись корисною інформацією про протидію та запобігання насильству, зокрема про
доступні сервіси підтримки.
Більше інформації про прояви насильства, готові сценарії допомоги постраждалим та
корисні контакти можна знайти на сайті кампанії rozirvykolo.org
_____________________________________________________________________
Кампанія “Розірви коло” реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні у
партнерстві з Міністерством соціальної політики України за фінансової підтримки уряду Великої
Британії, наданої через Міністерство закордонних справ і міжнародного розвитку Великої Британії,
в межах програми з протидії та запобігання домашньому та гендерно зумовленому насильству.

Гаряча лінія для чоловіків
Гаряча лінія для чоловіків – це спеціалізована гаряча лінія, де чоловіки можуть
отримати фахові психологічні консультації та підтримку.
Мета гарячої лінії – допомогти чоловікам стабілізувати свій емоційний стан, знайти
внутрішні ресурси для виходу зі складних ситуацій та усвідомити проблеми поведінки.
Як звернутись за допомогою?
Звернутись на гарячу лінію можна за коротким номером 2345.
 Допомога надається анонімно та цілодобово.
 Телефонувати можна з будь-яких питань, що викликають стрес: проблеми на роботі
чи стосунках, переживання через війну, складнощі у регуляції гніву.
Більше про роботу гарячої лінії: 2345.in.ua

Як захистити себе та дітей, коли ви зазнали домашнього насильства?
Коли найнебезпечнішим місцем стає власний дім, буває важко зорієнтуватись, як діяти та що
робити. У такому випадку важливим є планування власної безпеки та розуміння, що ви
можете зробити, аби вберегти себе та близьких у разі зіткнення з домашнім насильством.
План безпеки – це прості кроки, які допоможуть захистити себе та рідних у критичній
ситуації. Ви можете створити його разом з фахівцем, друзями або й самостійно.
Ваші заходи безпеки можуть бути такими:
1. Знайдіть безпечне місце у приміщенні та визначте, як можна швидко вийти з будинку.
2. Знайдіть адресу одного чи декількох місць, де можна залишитися на ніч у разі необхідності
– це може бути домівка друзів чи один із притулків для постраждалих. Продумайте маршрут,
як швидко потрапити туди у будь-який час. Запам’ятайте їхні контакти.
3. Спілкуйтеся з друзями та родичами, яким довіряєте, та розкажіть їм про свою ситуацію.
4. Тримайте постійний контакт із довіреною особою, щоб вона/він знали, де ви знаходитесь і
чи все у вас гаразд.
5. Сховайте в таємному місці оригінали або копії важливих документів, певну суму грошей,
телефон із сім-картою, записані номери важливих телефонів та адреси, одяг та ліки для себе
та дітей.
6. Тримайте зібрану «тривожну» сумку з речами першої потреби. Туди можуть входити ліки,
засоби гігієни, одяг, взуття, готівка, цінні речі, ювелірні прикраси чи дитячі речі.
7. Не залишайте інформацію, яка допоможе кривднику знайти вас (конверти, записники,
електронне листування тощо).
8. Попередьте сусідів або близьких про можливу небезпеку та попросіть їх якнайшвидше
звернутися до поліції у разі необхідності. Домовтесь із ними про сигнал чи кодове слово, яке
підкаже, що ви потребуєте допомоги.
9. Дізнайтеся, чи про найближчий заклад для безпечного перебування жінок або мобільну
бригаду соціально-психологічної допомоги, місцеву раду та зверніться туди за додатковою
консультацією щодо можливих дій.
10. Зателефонуйте на цілодобову Національну гарячу лінію з протидії домашньому
насильству – 116 123 (анонімно, безкоштовно та конфіденційно) та дізнайтеся, де і які
послуги можна отримати.
11. Якщо є діти – проінструктуйте їх, як та коли їм потрібно вийти з дому в моменти гострого
конфлікту та куди й до кого вони можуть піти (вигадайте секретне або кодове слово). Навчіть
дітей не втручатися у конфлікт, не намагатися вас захистити та триматися якнайдалі від
кривдника.
! Якщо ситуація критична:
Знайдіть безпечне місце та зателефонуйте до поліції за номером 102 або скористайтесь
спеціальним застосунком для виклику допомоги.
За можливості, переконайтесь, що поліція зафіксувала факт домашнього насильства. Це
допоможе надалі отримати усю необхідну допомогу.

Як дорослим виявляти та протидіяти насильству щодо дітей
Кожна дитина має право на захист — і вдома, і в школі, і в будь-якому середовищі, де
вона зростає. Та, на жаль, саме ці середовища іноді стають джерелом болю. Домашнє
насильство і булінг (цькування) — різні за формою, але подібні за наслідками: обидва
руйнують базове відчуття безпеки, якого дитина гостро потребує для нормального розвитку.
Важливо памʼятати: діти не перебільшують, не «вигадують» насильство, не
«розпускають фантазії». Вони реагують так, як можуть — через поведінку, через тіло, через
мовчання. І саме компетентний дорослий має бути тією фігурою, яка вміє побачити, зрозуміти
і втрутитися вчасно. Компетентний дорослий — це той, хто:
● помічає зміни у поведінці дитини;
● знає ознаки насильства;
● знає, як діяти — не завдати шкоди, а підтримати.
Що таке домашнє насильство — і чому це стосується дітей, навіть якщо їх «не чіпають».
Коли фізичної, моральної чи іншої шкоди систематично завдають найближчі люди
—ймовірно, це ситуація домашнього насильства. При цьому дитина вважається
постраждалою від домашнього насильства, навіть тоді, коли є лише його
свідком та коли вона живе у домі, де лунають крики, є фізичне чи сексуальне
насильство, навіть якщо воно не спрямоване безпосередньо на неї.
Сигнали, які не варто ігнорувати. Життя в постійній напрузі та страху запускає в мозку дитини
«режим тривоги». У цьому стані важко гратися, вчитися, довіряти, мріяти. Замість того, щоб пізнавати світ,
дитина весь час сканує його на небезпеку.
Які сигнали можуть свідчити про те, що дитина переживає домашнє насильство?
● у молодших дітей — проблеми зі сном, нічні страхи, сльозливість, енурез.
● у школярів — почуття провини, труднощі з навчанням, фізичні скарги.
● у підлітків — замкненість, самоушкодження, конфлікти, вживання алкоголю/психоактивних
речовин. Відомо, що повторюване насильство впливає не лише на психіку, а й на фізичне
здоров’я, і змінює навіть структуру мозку. Як наслідок дитина може мати комплексну
травму розвитку.
Булінг (цькування): як розпізнати і протидіяти Булінг від конфлікту відрізняється
систематичністю, наявністю сторін (кривдник, потерпілий, спостерігачі), умисністю дій
для заподіяння шкоди.
Він може мати різні форми і виявлятися офлайн чи в цифровому середовищі як: ● насмішки,
ігнорування, агресія; ● штовхання, тілесні ушкодження, пошкодження одягу чи особистих
речей; ● поширення контенту принизливого змісту в інтернеті. Коли дитина стає мішенню
булінгу — принижень, тиску чи агресії в освітньому середовищі, вона не завжди скаже про це
прямо. Але її поведінка змінюється.
До ознак того, що дитина може страждати від булінгу відносять:
● замкненість або надмірну агресивність ● небажання йти до школи ● зниження оцінок, втрату інтересу до
улюблених занять ● спроби уникати спілкування, страх бути самій/самому Куди звертатися по допомогу
Якщо ваша дитина постраждала від булінгу або вам стало відомо про таку ситуацію, звертайтесь: ● до
керівника закладу освіти — він зобов’язаний реагувати на випадки булінгу; ● до поліції — особливо якщо є
загроза життю або здоров’ю. Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають
справи про адміністративні правопорушення та призначають вид і розмір покарання.
За вчинення булінгу передбачена адміністративна відповідальність — штраф від 850 до
3400 грн або громадські роботи. За повторне вчинення відповідальність більша.
Як діяти, щоб допомогти дитині - Якщо вам стало відомо, що дитина систематично є свідком домашнього насильства чи воно вчиняється щодо неї, повідомте про
це:

● службу у справах дітей того населеного пункту, де проживає дитина;

● чи на Національну дитячу гарячу лінію 0 800 500 225;

● на Національну гарячу лінію з
протидії домашньому насильству 116 123 чи 0 800 500 335 (дзвінки безоплатні)

● чи в поліцію 102. Кожна дитина може отримати безоплатно послуги юриста чи
адвоката від державної системи надання безоплатної правничої допомоги. Юристи можуть роз’яснити права дитини, як діяти у конкретному випадку їх порушення
та, за потреби, представлятимуть інтереси дитини в суді для захисту від насильства. Як звернутися до системи надання БПД:

● за телефоном 0 800 213 103;

● написати приватне повідомлення в Telegram або на сторінках системи у Facebook чи Instagram;

● до найближчого бюро правничої допомоги

Як повернутися до дійсності у кризових ситуаціях
Ізраїльські психологи розробили низку протоколів, які допомагають
швидко повернутися до дійсності у кризових ситуаціях.
Це прості техніки, які можуть здатися дещо примітивними, але насправді є
дуже дієвими.
1. Випийте склянку води маленькими ковтками, або хоча б змочіть ротову порожнину.
2. Торкніться будь-якої поверхні. Дотик до чогось реального допомагає заземлитися. Бажано
не просто торкнутися, а описати подумки, яка саме поверхня: гладка, холодна, шорстка
тощо.
3. Огляньте простір навколо себе, фокусуючи увагу на деталях. Ця техніка допомагає
подолати синдром тунельного зору, який виникає при сильному стресі, коли складається
враження, що ви можете бачити лише предмети, розташовані перед вами
4. Назвіть 6 кольорів, які ви бачите прямо зараз. Знайдіть 5 найменших предметів та 5
найбільших. Знайдіть очима 5 предметів різної текстури.
5. Порахуйте від 20 до 0 вголос Ця техніка допомагає привести в норму дихання. При
зворотній лічбі активізуються лобні долі мозку, але будь-яке кризове дихання починається не
з вдиху, а з довгого видиху, тому перед початком лічби треба видихнути.
6. Оцініть температуру приміщення та власного тіла. Термомоніторинг допомагає
повернутися в тіло. Запитайте себе, холодно вам чи жарко. В кризових ситуаціях у людини
зникає чутливість тіла, тому треба свідомо повертати собі відчуття температури
7. Притисніть руки або спину до стіни Це допомагає заземлитися і відчути зовнішню точку
опори. Можна також повіджиматися від підлоги або «позабивати цвяшки п’ятами».
8. Зробіть вправу «Метелик», щоб повернути собі відчуття власного тіла, схрестіть руки
перед собою та покладіть долоні собі на плечі й почергово постукуйте ними.
Також відновити спокій допомагають: - спів або мугикання - погойдування
всім тілом - масаж очних яблук подушечками долонь - почергове напруження і
розслаблення різних частин тіла (особливо, якщо ви довго сидите в одній позі й
не маєте можливості порухатися).
Не менш важливо дозволяти собі жити звичайним життям, коли ви
перебуваєте у відносній безпеці. Для нормалізації психіки потрібне відчуття,
що ви можете контролювати хоча б якусь частину свого побуту. Тому не можна
відмовлятися від звичних дій та щоденних ритуалів: приймайте душ, як
тільки випадає можливість, щоб «змити» з себе тривогу і стрес спіть, коли це
можливо плачте, коли хочеться, це допомагає скинути напругу лайтеся,
якщо це допомагає вам випустити агресію і заспокоїтися (але потурбуйтесь,
щоб поруч не було людей, яких це може налякати) виконуйте хоча б
мінімальні фізичні вправи, щоб підтримувати тіло в тонусі по можливості,
займайтеся буденними речами: готуйте їжу, дивіться фільми, грайте з дітьми в
ігри (чи навіть з дорослими, наприклад, у монополію) тощо дотримуйтеся
інформаційної гігієни, читайте новини декілька разів на день, а не кожні 5
хвилин жартуйте, переглядайте гумористичні дописи та меми на злобу дня.
Гумор - прекрасний захисний механізм психіки.
Найважливіше — зробити свій стрес таким, коли ви розумієте, як
можна з ним боротися і продовжувати жити далі. Ви маєте навчитися
опановувати себе в стресових ситуаціях для себе і, щоб залишатися